Ні, це не "ура-патріотизм", це просто нестрімне бажання розмовляти рідною мовою, бо вона, дійсно, чудова та співоча. Коли я приїхала в Україну і не могла розмовляти (тим паче — без акценту) українською (розуміти — розуміла, певно десь на підсвідомості), я дуже була здивована и захоплена росіянкою, яка вийшла заміж за мого родича, переїхавши в Україну, і так чисто говорила українською. Я навіть трішки заздріла їй в цьому вмінні, звичайно, то була "біла" заздрість. І ось тепер я так само можу розмовляти, я навіть стала мислити українською. Дуже чудова мова, я її обожнюю. А пісні які! Дякую Вам, Танюшо, за Ваш затишний "кабінет"!