Пошматоване серце болить і пече,
І від болі тієї ніде не втечеш,
Бо осколки кохання мою душу ятрять
І немає можливості долю вблагать.

Відчай крила розкинув, пазурами шкребе,
Смуток тихо хлюпоче, поглинає мене.
Я б воліла забути, та нема вороття.
Замість щастя та радості - біль, каяття.

Десь на самому денці надія бринить
Що вціліле кохання може ще задзвенить
Кришталевою чаркою та по вінця вина.
Бо надія останньою, кажуть, вмера.

Солв"їною піснею моє щастя співало,
Росянистой волошкой до сонця всміхалось.
Та не вічне кохання - все на світі мина...
Гіркоту полинову має пам"ять моя.

Кришталеве кохання - дзенькіт битого скла,
І пекучими слізьми горе очі з"їда.
Десь далеко за обрій лине мій журавель
І не видно, не чути його тужних пісень.