Тетяна, спасибі за цей чудовий коментар. Це дійсно зворушлива ситуація. Я читала і у мене по шкірі бігли мурашки. Діти переносять свої хвороби і страждання абсолютно не так, як дорослі. Вони знають про себе и про нас більше, ніж ми думаємо.
Одного разу, коли я відпочивала в Чорногорії і гуляла по набережній Будви, я помітила, що на відстані десь 20 м на мене летить дитина.
Смаглява дівчинка приблизно 2-х років, думаю арабського походження. Я її підхопила і вона дивилася мені в очі своїми незвичайними чорними очима, і цей погляд був настільки глибоким, що здавалося він пронизує до кісток. Дитина подивилася на мене і пригорнулася до мого обличчя. Я озирнулася на її маму, яка сиділа недалеко на лавочці - раптом я роблю щось не те, бо знаю, що на заході заборонено чужим людям доторкатися до дітей, але вона не відривалася від мобільного телефону. Я ніколи не забуду погляд цієї дитини. Такого рентгена в моєму житті ніколи не було.
Може вони всі янголи??? "Це назавжди"