Тетяна, дякую за чудовий вірш. А у мене осінній настрій.

Марта ТАРНАВСЬКА

В міському парку пахне рання осінь,
мов дороге настояне вино.
Як не прийняти вересня запросин,
таких же любих, як колись давно?

Несу я в парк свою осінню радість
і зерно зголоднілим голубам:
мені білки і птахи завжди раді —
тут і моя пташина голуба.

Приплив екстазу заливає груди,
неначе повінь золотих листків:
прекрасними усі здаються люди,
і світ увесь — немов великий спів.

Пташину щастя пробую піймати
і сиплю сіль на пишний білчин хвіст,
щоб радість дня навіки заховати —

та день, мов мить, що у майбутнє міст.