Светлана, вы так любите классику, у Пушкина так много великих творений, но нет найдете, как в поговорке.
не знаю, почитали ли вы дневник Достоевского.
Приведу творение Тараса Шевченко.


Т. Г. Шевченко

I мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє !!!

І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують.

І господа зневажають,—Людей запрягають в тяжкі ярма. Орють лихо,Лихом засівають,
А що вродить? побачите, які будуть жнива! Схаменіться, недолюди, Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий, На свою країну, полюбіте щирим серцем Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю не шукайте, не питайте Того, що немає
І на небі, а не тілько на чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
Нема на світі України, немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі! братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли
Великих слов велику силу, та й більш нічого. Кричите,
Що бог создав вас не на те, щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете
З братів незрячих, гречкосіїв, I сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!.. Якби взять
І всю мізерію з собою, дідами крадене добро,
Тойді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро!

Перевести можно через онлайн переводчик.