Светлана, вы так любите классику, у Пушкина так много великих творений, но нет найдете, как в поговорке. не знаю, почитали ли вы дневник Достоевского. Приведу творение Тараса Шевченко. Т. Г. Шевченко I мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє !!! І смеркає, і світає, День божий минає, І знову люд потомлений І все спочиває. Тілько я, мов окаянний, І день і ніч плачу На розпуттях велелюдних, І ніхто не бачить, І не бачить, і не знає —Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують. І господа зневажають,—Людей запрягають в тяжкі ярма. Орють лихо,Лихом засівають, А що вродить? побачите, які будуть жнива! Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну, полюбіте щирим серцем Велику руїну, Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тілько на чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Нема на світі України, немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі! братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли Великих слов велику силу, та й більш нічого. Кричите, Що бог создав вас не на те, щоб ви неправді поклонились!.. І хилитесь, як і хилились! І знову шкуру дерете З братів незрячих, гречкосіїв, I сонця-правди дозрівать В німецькі землі, не чужії, Претеся знову!.. Якби взять І всю мізерію з собою, дідами крадене добро, Тойді оставсь би сиротою З святими горами Дніпро! Перевести можно через онлайн переводчик.