Marrying in countries except Europe, America, Australia, Canada and Muslim countries
Ireland
Смарагдовий Острів, Країна Лепреконів - це Ірландія.Туристична країна - це теж Ірландія.
Край нескорених - це теж Ірландія.
Остання пристань Титаніка - це теж Ірландія.
Гаррі Поттер і філософський камінь (Harry Potter and the Philosopher’s Stone), Зоряні війни: Останні джедаї (Star Wars:The Last Jedi), Віктор Франкенштейн (Victor Frankenstein), - це теж Ірландія.
Прибулець (The Lobster) - це теж Ірландія! До речі, гарна ідея закладена в цьому фільмі! Треба взяти на замітку всім, хто шукає пару.
Будь-яку загальнодоступну інформацію можна знайти в інтернеті. Не буду множити тут те, що кожен може знайти сам при бажанні.
В цьому пості збиратиму власні спостереження в Ірландії на теми, які виникають в інших постах.
Також, відповідатиму на питання, пов'язані з Ірландією.
- << Previous
- 1
- 2
- 3
- 4
- Next >>
page 2 from 4
Каналів про Ірландію багато. І російськомовні ще довоєнні, і вже наші пишуть. Так що я навряд чи щось нове внесу в інет.
Множити інформаційне сміття моє відчуття краси не дозволить, а витрачати час і сили на якісний контент я згодна лише якщо це буде приносити гроші. На волонтерських засадах так вкладатися можна лише в хоббі, яким ютуб для мене не є.
Ірландці - дуже терпеливий і спокійний народ.
Наприклад, наші діти на їх фоні виглядають гіперактивними. Ні, діти ірландські не заторможені, попросту у них сприйняття таке: на футбольному полі бігаємо, а після матчу йдемо тихенько до машини; на фізкультурі бігаємо, а на перервах спокійно переходимо до іншого класу; сказав тренер присідати - вони присідають, сказав тренер стояти і чекати поки всі присядуть - вони стоять. Наші на футболі втричі більше намотають кругів і після матчу прискоком до машини, і боком скачуть, і штовхаються, і ще й в машині гармидер влаштують поки всядуться. А там ні: заліз, сів тихенько і сидить....
І мами у них не вміють кричати, і тати не роздають підзатильники.
Виростають з них дуже послушні чоловіки.
В Ірландії всім править Її Величність Жінка. При повному рівноправ'ю Жінка завжди рівноправніша.
Я поки не зовсім зрозуміла як їм це вдається, але - факт!
В тій же Польщі теж Жінка рівноправніша, я вже думала що більш важливіші Жінки тільки в Італії і то лише Мами. Але виявилося що ні, Ірландець взагалі Жінку обожнює.
До слова: в Ірландії на офіційному рівні заборонена проституція. Саме тому, що проституція принижує Жінку!
Я не скажу що тут немає домашнього насилля зі сторони чоловіків до дитини чи жінки, але реакція соціуму не порівняна з іншими країнами.
Коли весь світ відкрив двері українцям, кримінал скористався цим майже всюди, але не в Ірландії. Перш ніж прийняти українську родину, ірландці проходять спеціальні...назвемо їх курсами, хоча це можуть бути просто зібрання в церкві чи бесіда з волонтерами.
серед всієї інформації, ірландці слухають представників Гарди ( Гарда - Garda- назва поліції в Ірландії), які попереджають про недопустимість будь-якого насилля і маніпуляцій до українців. Боже упаси щоб власник дому хоча б заїкнувся про сексуальні послуги взамін за надане житло! Поліція затягає і в майбутньому це ще не раз гикнеться. Справа в тому що для багатьох видів робіт треба мати Довідку від Гарди. І може статися так що сьогодні він пошле повітряний цілунок українській жіночці, а завтра виплатить немаленький штраф і ніколи не отримає дозволу від Гарди на високооплачувані роботи.
Нас теж інструктують що ми не маємо працювати в родині в обмін за надане житло, не мусимо мовчати і боятися що залишимося "під мостом" якщо відмовимо в домаганнях.
А ще ірландські чоловіки всі вміють вести домашнє господарство, оті умовні борщи-тортики варити.
Ні, я не стверджую що вони відмовляться від ваших борщів-тортиків, попросту так вже є: я маю вміти "цвяхи забивати", а він мусить вміти "борщі варити". А вже хто там чим буде займатися в кожній конкретній родині то вже справа родини. Саме так тут трактують незалежність і рівноправність.
Мені їхня рівноправність вже поперек горла стоїть. Дома як було? Заглохла машина - я вийшла, капот відкрила - стала дупою до потоку машин - відразу хтось і машину перевірить і ще й додому відтягне чи евакуатор викличе, сам все оплатить та ще й від мого "ой, дякую" мліє. І щас-ли-и-вий! Ніби то я йому щось дала а не він мені все оплатив.
А в Ірландії звиняй, сама-сама. Добре хоч сервіс високий і розвинений: подзвонив в страхову компані, приїхали, забрали твою машину, дали іншу на час поки ремонтують, додому довезли.
Результат ніби й той самий, але емоції від процесу не ті.
А восьме березня? Ну, тут повний капець, хоч вішайся: жодного тобі задрипаного тюльпанчика ніхто під ноги не кине!
Минулого року питаю знайому ірландку що їй чоловік на 8 березня подарував. Вона витріщилася на мене як на ожившу статую свободи: "ЩОООО??? Який такий подарунок???" Ну да, правильно, вони ж в цей день проводять засідання які жінки молодці що тепер рівноправні стали. Від чого рівноправні якщо вони і так тут найрівноправніші? Мені не зрозуміти тонкощі ірландських душ. Я згодна бути рівноправною завжди, де не треба щось робити і тут же згадую про обов'язки чоловіків коли треба щось робити. А восьмого березня я категорично проти рівноправ'я! Хочу квітів! І багато!
Я не проти щоб мати їх всі 365 днів але вже 8 березня так хоч лопни, а букет має бути і не власноруч куплений, а подарований. (Ну, і до букета щось - це вже само собою).
Тому, якщо Ви теж не борець з вітряними млинами, вчить свого ірландця що 8 березня - це день квітів. Якщо для нього цей день є символом перемоги жінок - хай несе букет як пожертву від переможеного. Якщо ж вважає що рівноправ'я то дурне діло, хай дарує докази своєї значимості
Ірландці - добрі, чутливі люди. Вони пережили і поневолення сусідом-імперією, і Голодомор, і масове переселення. Вони все це пам'ятають. Справді - НАРОДОМ пам'ятають, а не лише бібліотеки та архіви зберігають Історію. В Ірландії органічно поєднуються Історія і Сучасність. По всій країні замки зберігаються, столітні діючі паби, уроки в музеях.... Родини знають свій родовід до 1200 років.
Пані Світлано, я в Ірландію не пару приїхала шукати.
Девочки,а вам так нужно это 8 марта? Мне так вообще по барабану даже у себя на родине, не говоря уже за границей.Незнаю что сказать.... 🤦♀️
Татьяна,спасибо большое за ответ. Желаю Вам здоровья, удачи и что бы на 8 марта всегда дарил цветы любимый мужчина.
Ужель та самая Татьяна?
Я неясно выразилась, я имела в виду в тот период когда я первый раз выехала в го и спрашивала советы, то на форуме была Татьяна правда фото другое, а так то мы обсуждали не только депорт но и множество других жизненных вопросов. И я ее (вас) хорошо запомнила как мудрую интересную даму.
Да жизнь оказалась гораздо непредсказуемей чем можно было себе представить.
В нидерландах тоже не празднуется, но я все равно букет роз отхватила. И самое приятное без напоминания, была даже готова к тому что не помнит, но он помнит!
Вы так про детей рассказываете, можно уточнить, с детками уехали?
« Я согласна быть равноправной всегда, где не надо что-то делать и тут же вспоминаю об обязанностях мужчин когда надо что-то делать. А восьмого марта я категорически против равноправия! Хочу цветов! И много! »- какие умницы ирландки!!! Не забыли борьбы и смертей за гражданские права и свободы женщин в социальных сферах, борьбы за преференции в экономической сфере наших предшественниц. Благодаря им мы все: образованны, с возможностью зарабатывать себе и своим детям на жизнь без обязательного наличия мужчин. Мы можем развестись (не потому что нет детей с конкре этим мужиком, а потому что , просто хотим), сделать аборт. Открыть расчетный счет, получить кредитную карту, наследовать имущество, на себя покупать собственность. (А совсем недавно, всего то лет 70 назад- не могли, потому что женщины) Величайшие достижения этих смелых самоотверженных женщин. Я специально в город за 40 км пилила на машине, чтобы фильм посмотреть «Суфражистки» с Мэрил Стрип и Хеленой Бонем-Картер. Потрясающий фильм, глубокий. И до 13 марта 24 года уже видела, но рада пересматривать снова и снова. А мы продали праздник за цветочки-конфетки-золотишко-айфончик. Ничего не помним- откуда и от чего праздник взялся и над другими похихикиваем, мол, какие не настоящие женщины, со своим равноправием. « Я согласна быть равноправной всегда, где не надо что-то делать и тут же вспоминаю об обязанностях мужчин когда надо что-то делать.»- ну и как? Получается? Или, пока ,только так хочется? Равноправной быть , когда удобства перед носом маячат?
Елена, извините не в тему. Вы в Италию не через Баку летали? Я что-то не в теме, некогда сюда заглядывать? Мои соседи наконец-то решились и оформили все визы во Францию к дочери, купили билеты через Баку. Пожилые, уже лет по 76. Естественно переживают.
Почему вы считаете, что ваш контент в ютюб, будет не смотрибельным?. Мне кажется у каждого вещателя найдутся свои зрители. Да денег там не заработать, и некоторые возможно до сих подумают, что их лайк манетизируется, но это не так.
Вы освещаете свои наблюдения, другие видят, отличные от ваших стороны, ну дело конечно добровольное..
А 8 марта, я думаю надо отмечать в своей общине, с привлечением предполагаемого друга, чтоб он понимал, что для нас это праздник широкого масштаба.
Мне очень важно, это взрощенно с самого детства. Я считаю если муж будет иностранцем, то само собой, его я с 23 февраля не буду поздравлять. А вот меня с 8 марта, нужно обязательно и это, не что то материальное, а такой жест внимания и уважения к моим традициям.
Мы два года подряд летели через Ереван.
Там работают российские карты, Яндекс такси, проблем нет.
Настя, а твой брат не в Ирландии ли работает по Голубой карте?
И разбавлю немного... начался короткий сезон цветения магнолий. Вчера ехала по делам через соседний городок и не смогла проехать мимо, остановилась и пошла фоткать чужую собственность - какое раскошное дерево магнолии. Их много везде растет и белых и розовых, но такоего огромного дерева я не видела, высотой в двухэтажный дом и ветки прямо на земле лежат.
Мой знакомый ирландец участвовал постоянно в компаниях против абортов, в митингах и т п..... Точно не помню, но там до 2018 года вроде только по медпоказаниям можно было.
Я тоже так считаю , Жанна ...Мужчина дарить цветы женщине в том случае , если хочет её порадовать , и от национальности и дня в календаре это никак не зависит ...Знаю одного француза , который для "себя любимого" постоянно обновляет букеты в вазе на столе в его просторной гостинной...А мой новый товарищ француз когда я была у него в гостях 3 недели , каждые 3-4 дня для меня ставил в аазу свежие букеты , купленные в магазине...Это учитывая то что у негл своих цветов в небольшом саду хватает , и мимоза , и розы и тех которые я даже не знаю названия.
За немцев с которыми я общалась , тоже скажу , все разные ...один будет плакаться "какое дорогое кофе там у них , аж 10 евро" , а второй будет слать юукеты службой доставки по поводу и без повода....С ирландцами лично я не знакома ....Но почитав Татьянины наблюдения про 10 машин в гараже и то как они готовы давится пересоленным супом любимой женщины - ну такая себе реклама , и уже и знакомится не захочется ...Вот и думаешь....неужели все они там такие ?
А он, Люда, оттуда сбежал)) Вот, буквально, 2 месяца назад вернулся обратно в Москву. 1,5 года там проработал, да, по голубой карте, как высоко квалифицированный специалист. Сбежал из-за бытовой неустроенности. Все телодвижения: русофобство, русских не любят, не общаются, друзей не заведешь и т д не про его ситуацию. Наоборот. Компания строительных лесов- Layher имеет отделения по всему миру. Мой младший работал в Layher Россия и подал заявку на перевод в ЕС. Конкретно, в головной офис в Германии. Туда его не взяли по политическим причинам, но, предложили на выбор Ирландию или Словакию (там в те поры была острая нехватка высококвалифицированных специалистов). Короче, по приезду ему должны были фирмой снять квартиру, но, не сняли. Т к не нашли. В Ирландии кризис жилья. И покупного в собственность и тем более ,сдаваемого в аренду. В Дублине на просмотр кв сразу подается, примерно, 100 заявок. Жилья нет на съем. В малых деревнях и городках проблема острее. Поселили его в гостинице и прожил он там 3 недели. Офис компании находится в Ardee это мелкий городок, чуть больше моего Meßkirch. Кв ему так и не нашли. Он сам через компанию, типа Букинг, нашел только!!! комнату в пределах своего города. Очень долго ему не открывали р/с. Для открытия счета нужно подтверждение адреса проживания. Бумага резервирования от Букинга- это не договор аренды жилья. Счет удалось открыть в электронной банке Revolut. Типа нашего Тинькова, ну, похоже. После открытия счета в этом банке, открыл счет и стационарный банк. Приложение этого банка для работы с р/с древнее, мало функциональное, баланс посмотреть. Но, счет- мелочи- открыли ж. В результате проживания в коммуналке, мой брат начал очень стрессовать. Во-первых, он глубокий интроверт и люди постоянно рядом его напрягают. Он заранее, спецом, хотел именно кв, был в состоянии оплачивать, согласен был большие деньги отдавать- но, жить одному. Во-вторых, хозяин кв оказался грязнулей. Точнее он среднестатистический грязнульный мужик (о которых тут девочки пишут- на заднем фоне бардак, вещи валяются и т д, крысы с тараканами там пешком не ходили, естественно). И вот братец постоянно мыл кухню, сам и один. Надраивал унитаз, закупившись быт химией тоже в одно лицо, выставлял сам бачки с мусором, пылесосил коридор и очень бесился- почему мы живем вместе, а быт мест общего пользования только на мне??? Я говорю- ну так не делай ничего, сам сделает твой хозяин, в конце концов то. Я так не могу, не переношу грязь, и ваще, я хотел один жить. Интернет был плох везде, кроме публичной библиотеки. Плох в офисе, плох в кв. На фоне психов от отсутствия нормального жилья у него обострился кожный зуд. Это у него всегда так от нервяка. Но ,в Москве попасть к дерматологу не проблема. А вот там…. В городе было 3 мед центра. Все три переполнены. Ему отказали везде в прикреплении. Нет мест и всё. Я спрашивала у своего мужа- неужели в Ирландии настолько все плохо с текущей каждодневной медициной?? Не с апендиксом на улице упал- а именно с каждодневной. Да, это известный факт именно там, проблемы с этим огромные- говорил супруг. Расчесав ноги в кровь, и снизив темп работы, отказавшись ехать на монтаж конструкции- о проблеме отсутствия мед помощи узнал шеф. Мой младший не только строительный инженер, который чертит и читает чертеж. Он может сам руководить сборкой и работать на высоте, у него есть сертификат промышленного альпиниста. Еще он проводит инструктажи и пишет пособия по ним. И вот от всего отказывается. Надеть спец костюм невозможно, т к ноги расчесаны в кровь. Шеф охренел от увиденного и состряпал фиктивный договор аренды, как будто мой брат снимает комнату у него и пошел с ним вместе в свой мед центр и после препирательств прикрепил его в свой центр. Но, лучше не стало. Там терапевт не дал направления в дерматологию- списал все на пищевую аллергию. Братец начал питаться гречкой, сельдереем и лососем. Ухудел на 12 кг. Прислал фотку со свадьбы (коллега замуж вышла)- и я предложила инженерство бросить и податься в фото модели: рост под 2 м, худоба, костюм модноприталенный и вселенская тоска в глазах от недокормленности. За деньги тоже посетить дерматолога не удалось- там тоже страшная очередь. Ну и надоело такое бытовое унижение и плевать уже на демократию и прочие красоты Ирландии. Подал заяву об уходе. На такое событие прислали аж херра из головного офиса из Штутгарта. Оказывается, мой брат закрывал две специальности и найти человека на замену ему сразу не получилось. Еще 2 месяца он увольнялся, а херр руководитель уговаривал остаться и сетовал, что не может перевести в Штутгарт- такой специалист из под носа уплывает. В конечном итоге- разрешили ему перевестись обратно вLayher Россия, что не практикуют. Увольняешься- так увольняешься. Приехав в Москву, посетив всех врачей разом, главное, кв своя модерноотремонтированная- братец заскучал и сказал, что если б не это бытовое унижение, то и не уехал бы он никуда. Как работника- ценили, общаться-общались, на марафоны по бегу-звали, машину служебную-дали, даже была девица, хотевшая познакомиться- но, он очень комплексовал из-за расчесанных в кровь ног и отказал девушке в отношениях. Ааа там еще диалект Английского есть- но эти диалекты везде есть, надо не стесняться переспрашивать и просить говорить внятно.
Та мені теж було по-барабану коли була вдома.
А на чужині, допоки пройдеш всі етапи адаптації, допоки перетворишся з туриста на умовно-місцевого, мізки автономно від свідомості чипляються до чогось звичного, з минулого. А підсвідомість коли формується? В дитинстві. Саме тоді ми все сприймаємо некритично, не включаємо фільтри логіки.
А ще, перманентний стрес знесилює, знімає самоконтроль.
От так і виходить що відсутність чахлих тюльпанів в один із 365 днів збурює накопичений негатив.
Якщо ви (до учасників форуму, не до Вас особисто) багато хто пам'ятаєте часи, коли я була вперше на форумі, то значить пам'ятаєте Нельгу і Ольгу, які ціленаправлено несли в маси питання гендерної рівності. Я як читала приклади Пані Ольги, то волосся дибки ставало від жахіть, які (як Пані подавала) сталися в її житті або вона була їх свідками. У мене в дитинстві і ранній дівочості такого не було і навіть "не пахло" поряд, я була в бульбашці взаєморозуміння, взаємоповаги, любові ітп. І да, мені не треба було боротися за мої права, їх у мене було більше за всіх чоловіків взятих. Для мене "боротьба за рівність з чоловіками" означала втрату моїх привілеїв, моїх переваг. Ну нафіга мені така боротьба?
Розумієте? Це питання відправної точки, отого пункту сидіння, від якого залежить пункт видіння.
Якщо тебе принижує багатий - ти борешся з багатими, у тебе немає вибору (хіба що змиритися з убогістю). Якщо ти багатий - ти маєш вибір: жити лише для себе чи зробити світ добрішим; складати гроші до банки чи розвивати економіку; працювати на розвиток чи на знищення...
Якщо тебе принижують чоловіки - ти будеш боротися з чоловіками. А якщо ти у них Королева - то за що тобі боротися? Якщо ти можеш народжувати королів, то ти хочеш боротися за народження пастухів?
А я в дитинстві була в своїх хлопців принцесою. Весь Світ крутився навколо мене.
Це вже потім були уроки історії, потім - книги, потім - реальність життя, де існували не тільки Любов а й Ненависть, Заздрість, Підступність, і як чорна пліснява - Брехня.
Тому такі_да, розумом я, як представниця Прекрасної Половини Людства, розумію що боротьба за рівноправність була не дарма.
Але букети на 8 березня мені будуть носити!
І пофіг що для кого вони означають: хай одні, хто переможений, носять жертвенні квіти під ноги Жінці-Ідолу, а іншим я дозволю приносити подарунки від імені Чоловіка. Я обожнюю Чоловіків (допоки воно не доведе що не заслуговує мого ставлення 😉
То само стосується інших жінок: нехай кожна оцінює букети для мене як хоче.
Я не знаю хто про що пам'ятає.
Я лише про себе.
Чому так категорично: продали свято за "цветочки-конфетки-золотишко-айфончик"?
Хто хоче на барикади проти Чоловіків - Let's go, але без мене.
Я щиро вдячна тим, хто виборов право жінки працювати якщо їй цього хочеться, заробляти самостійно якщо нема кому це робити за неї; розривати шлюби, вбивати ненароджених, відсуджувати ітп...
Тільки квіти тут до чого? Я що, хвора на голову відмовлятися від подарунків? Нє, дєвочкі, воювати з Чоловіками як зі статтю - це не до мене.
Саме так: я буду нахально користуватися всіма тими правами, які вибороли мої попередниці і при цьому ще й вимагати преференцій для себе бо я - Жінка (а, да, ще й тому що я - я_же_мать! 😉
Настя, а что плохого в желании получить на 8 марта цветы. Учитывая историю этого дня, можно бы и заграничным мужчинам в этот день своих женщин поздравлять в знак признания успехов в их борьбе за равноправие
Що будь-який канал матиме якусь кількість глядачів я згодна. І що його можна розкрутити щоб мати більше охоплення теж згодна. Я не згодна робити все це без фінансової віддачі. Ну і навіщо мені втрачати час там, де не подобається?
Наприклад, перебування на цьому сайті мені не приносить грошей. Але я тут з волонтерською місією: я хочу хоча б трошки зменшити самотність ірландців. (До слова, самотні не тільки чоловіки, тому я шукаю способи не лише на міжнародних сайтах знайомств). Я ж не Сонечко, всіх не обігрію, а так хочеться щоб прекрасні душею, щирі і багаті добром в серцях люди не страждали від самотності. Самотність вбиває в будь-якому віці. Є люди, які свідомо вибирають самотність, але для багатьох самотність - вимушений стан.
Можливо, я наївно б'юся не в те вікно, і цей сайт нікого з ірландців не зробить щасливішим, але я точно знатиму що я й тут зробила що могла. Я просто піду далі.
Особисто для мене цей сайт став важливим поворотним пунктом в житті, учасники тодішнього Форуму зіграли вирішальну роль в прийнятті моїх досить важливих рішень.
Мій третій прихід сюди із серії тих же букетиків на 8 березня: я маю супер-позитивний досвід перебування тут і хочу щоб комусь цей сайт і Форум допоміг.
Получить цветы всегда приятно, спору нет. Вот, на мой взгляд, лишнее следующее: « Вона витріщилася на мене як на ожившу статую свободи: "ЩОООО??? Який такий подарунок???" Ну да, правильно, вони ж в цей день проводять засідання які жінки молодці що тепер рівноправні стали.» вот, заседают они. И считают места в парламенте/буденстаге и проч и удивляются получением нами цветов. Радуются равноправию и совсем не женственно это все. Театральное - драматичное сравнение в пользу нас женственных и не в пользу их равноправных. И с поздравлениями в знак признания успехов в борьбе за равноправие представилось сцена: Ну, да- поздравляю дорогая жена с твоим Днём Победы над мужским засильем в гражданских, экономических правах свободах и прочем равноправии. Если что не так- это мой дедушка виноват, я совсем не такой. И это все лично мое ИМХо, для вас другое имхо и это нормально.
Возможно мои рассуждения тоже не всем по душе. Что значит одиночество, лично я в семье, какое у меня одиночество я и дочь. Вот когда она оставит меня, то да это будет посложнее, по этому я сейчас и в поиске, на тот случай, что птенец вылетит из гнезда)).
Давайте посмотрим статистику, сейчас семь ирландцев на сайте, похоже с вашей помощью, мы должны увидеть пополнение мужчин из Ирландии. Я правильно понимаю вашу миссию, или не совсем? 🤩
« Я искренне благодарна тем, кто завоевал право женщины работать если ей этого хочется, зарабатывать самостоятельно если некому это делать за нее»- я не заметила искренний благодарности. Уж, извините. Заметно было посмеивание в сторону этих не женственных, не ясно зачем вместе заседающих. Про нагло пользоваться- это я тоже понимаю. Так, получается пользоваться нагло или пока и самой приходится что-то делать?
Вот, совершенно вы меня не удивили. У нас тоже в рф борются против. Инициативы излагают, что образование и карьера, да и накапливание фин подушек-порочная практика. И это депутаты так излагают. Надо рожать, желательно, прямо очень желательно- 8-ых, это уже президент, а че там дальше с этими восьмерыми будет без образования, работы, почему то никто не рассказывает.
Татьяна, "заграничные мужчины" чествуют своих женщин в другой день - День матери, независимо от статуса.
Вы же все придерживаетесь своих традиций - вот это принято, это нет. Так и они. Навязыванием ничего не добиться, да он может купить этот букет, который так нужен нашей женщине, но он не вкладывает в него того смысла, что у нас.
Если хочется ассимиллироваться, то свой самовар лучше оставить дома, у большинства он (самовар) со временем перестает иметь такое важное значение в жизни. Это 8 Марта и букет будет со временем казаться такой мелочью.
Пані Тетяно, справа в тому, що боротьба за свої права (чому власне і приурочене свято 8 Березня) і боротьба проти чоловіків не мають нічого спільного. Я не можу зрозуміти, чому Вами пов'язуються ці два поняття, ніби-то вільні жінки боряться з чоловіками.
Вот так развязка.... И что братец планирует дальше, раз заскучал? Неужели херр руководитель из Штуттгарта не поспособствует?
Так Вам нужно и ликбез с ними проводить по поводу дейтинга. Про скаммерш там всяких, про цветы на 8 марта, про оплату билетов, тудасюда обратно, всякие нюансы нашей душевности ..... А то если ирландцы те незнают что сайты есть для знакомств, так и такие фишки уж и подавно. А так конечно, женихи тут нужны.
- << Previous
- 1
- 2
- 3
- 4
- Next >>
page 2 from 4
top