Language:
English

Greetings section (birthdays, best wishes, congratulations, etc.)


avatar

Tatiana

ДЕНЬ МАТЕРІ

Мамо, вечір догоря,
Вигляда тебе роса,
Тільки ти, немов зоря,
Даленієш в небеса,
Даленієш, як за віями сльоза.

Ти від лютої зими
Затуляла нас крильми,
Прихилялася
Теплим леготом.
Задивлялася білим лебедем,
Дивом-казкою


За віконечком,-


Сива ластівко,
Сиве сонечко.

Сад вишневий на порі,
Повернулись журавлі.
А мені, як до зорі,
Долітати на крилі
Все до тебе, як до вічної зорі.

Там, де ти колись ішла,
Тиха стежка зацвіла
Вечоровою матіолою,
Житом-долею світанковою,
Житом-казкою,
Юним соняхом,-
Сива ластівко,
Сиве сонечко.

Борис Олійник

www.youtube.com/watch?v=WFsBai7Bs1c
www.youtube.com/watch?v=yF0hW4tDkFg

page 1 from 4

avatar

Galina, 54 y.o.

Turkey

All the user's posts


Наша мати - сивая горлиця.
Все до її серденька горнеться:
Золота бджола - намистиною,
Небо - празниковою хустиною,
Сивий дуб - прокуреним прадідом,
Білочка - мальованим пряником,
Жура-журавель над криницею -
Чистою сльозою-водицею,
А земля - пшеницею ярою,
А літа - замисленим явором,
Що із сорок першого журиться:
"Де ж це, молодице, твій суджений?"
Місяць - непоколотим золотом,
А береза - вранішнім солодом,
Хата - ластівками над стріхою,
А туман - вдовиною втіхою.
Крашанкою - сонечко в миснику...
А вона до всіх до них - піснею.

Борис Олійник


avatar

Tatiana

Reply to Galina on View the commented comment

www.youtube.com/watch?v=C34qYKljZOw


avatar

Tatiana

Reply to Galina on View the commented comment

www.youtube.com/watch?v=EsjiCuJctDY

photo

avatar

Natalya


Моя люба мати,
Калиновий цвіт,
В тобі, рідна мати,
Весь мій любий світ.
В тобі моє щастя,
В тобі моя ціль,
Моїм твоє горе,
Моїм є твій біль.
Твоя втіха й радість
Радує й мене,
А твій жаль займає
Й серденько моє.
Бо ж я, моя мамо,
Твоя кість і кров;
Ти мене родила,
Ти є мій покров!
Ти мій скарб найбільший,
Ти мій цвіт живий,
Ти моя перлина,
Жемчуг дорогий.
Ти мене хорониш
Від лихих тривог,
Най благословить тя
З неба Господь Бог!
Юрій Шкрумеляк.


avatar

Natalya


Танюшо, щиро дякую Вам за цей чудовий пост! 


avatar

Tatiana

Reply to Natalya on View the commented comment

www.youtube.com/watch?v=Lmd6cJY3Kkk
www.youtube.com/watch?v=dF1j-SQzrCg
www.youtube.com/watch?v=XTEMDTVGiKE

1. Русская
2. Американка
3. Украинец.
Три национальности - три мамы. Но одна ЛЮБОВЬ К МАТЕРИ.

photo
photo
photo

avatar

Liana


Дмитрий Кедрин


Сердце

Дивчину пытает казак у плетня:
- Когда ж ты, Оксана, полюбишь меня?
Я саблей добуду для крали своей
И светлых цехинов, и звонких рублей! -
Дивчина в ответ, заплетая косу:
- Про то мне ворожка гадала в лесу.
Пророчит она: мне полюбится тот,
Кто матери сердце мне в дар принесет.
Не надо цехинов, не надо рублей,
Дай сердце мне матери старой твоей.
Я пепел его настою на хмелю,
Настоя напьюсь - и тебя полюблю!-
Казак с того дня замолчал, захмурел,
Борща не хлебал, саламаты не ел.
Клинком разрубил он у матери грудь
И с ношей заветной отправился в путь.
Он сердце ее на цветном рушнике
Коханой приносит в косматой руке.
В пути у него помутилось в глазах,
Всходя на крылечко, споткнулся казак.
И матери сердце, упав на порог,
Спросило его: «Не ушибся, сынок?»

`


avatar

Tatiana

Reply to Liana on View the commented comment

Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити.
Зітхнула полегко –
і тихо пішла за межу.

- Куди ж це ви мамо?! -
сполохано кинулись діти.
- Куди ж ви, бабусю? -
онуки біжать до воріт.
- Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.

- Та як же без вас ми?..
Та що ви намимислили, мамо?
- А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
- А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.

- Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки винас чекали
завжди край воріт.
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю,
навіки лишайтесь. Не йдіть.

Вона усміхнулась,
красива і сива, як доля.
Махнула рукою -
злетіли увись рушники.
"Лишайтесь щасливі", -

`
і стала замисленим полем


На цілу планету,
на всі покоління й віки.


www.youtube.com/watch?v=1_fK7Rho1UE
www.youtube.com/watch?v=HyglVUGhNQo

photo
photo
avatar

Galina, 54 y.o.

Turkey

All the user's posts

Reply to Galina on View the commented comment

Рідна мамо, добра ти моя ненько
Мамо, мамо вишенько біленька
Чуєш, мамо, горлиця мені знову
Нагадала давню пісню колискову.
Мамо, мамо горлиця як ти сива
Проліта крізь літа давнім спомином щаслива
Чуєш мамо більшого нема дива
За пісні, що ти дала як папороть цвіла.

Що біло відбуло, наче сніг зійшло
Наче сон перейшло молоде чоло.
Що було відбуло за туманом мрій
Тільки ти я тоді розвидняєш світ.
Що було відбуло, а тебе зову
Запитай запитай чи я так живу
Чуєш ненько моя, вічна пісня та
Що з дитинства несу через всі літа.

Михайло Ткач
https://www.youtube.com/watch?v=URImDy4M2Tc "Чуєш мамо" пісня у виконанні Назарія Яремчука .

avatar

Galina, 54 y.o.

Turkey

All the user's posts

Reply to Galina on View the commented comment

Виший , мамо ,мені сорочку ...
https://www.youtube.com/watch?v=GeLmxtCxVMg


avatar

Natalya

Reply to Tatiana on View the commented comment

Чудові слова, чудова пісня, але немов серце починає плакати і не можу співати далі першого куплету — в горлі враз перехоплює. Може тому, що більше за життя люблю свою матусю...


avatar

Tatiana

Reply to Natalya on View the commented comment

Я – донька не лише батьків,
Я - не лише наступник роду,
Я – донька золотих степів,
Я - донька давнього народу.
Я – донька рідної землі,
Мене зродили річки сині,
І виросла я у своїй сім’ї,
І виросла в своїй країні!
Я – донька неба і шляхів,
Я – донька сонця й лісу,
І чую срібні голоси птахів,
Мов десь в душі, поблизу.
Ми – діти сотні поколінь
Та інколи буває страшно,
Бо треба нести в далечінь
Народу свого честь поважно.
Ми – діти мрії та бажань,
Ми – діти кожної хвилини,
Ми – навіть діти сподівань,
Та всі ми - діти України!

photo

avatar

Tatiana


Одна пісня на всі віки.
Бо мама - одна на всі віки.

http://music.i.ua/player/2768355/2137/49695/
www.youtube.com/watch?v=C90mWRI7bAY
www.youtube.com/watch?v=l3YbzAegWoY

photo
photo
photo
photo

avatar

Tatiana


Почти все мамы становятся бабушками. И у ВСЕХ внуков есть или были бабушки.
Эта статья о бабушке написана уважаемым мною человеком.
Многие из нас, читающих форум, тоже уже бабушки или будущие бабушки.
Пусть о каждой из нас внуки если не напишут, то запомнят с такой же добротой, любовью и душевной теплотой.
****

Друзья, я расскажу вам немного о своей бабушке.
Конечно, она достойна книги и может я когда нибудь после войны и напишу, но пока только пару слов.
Она была очень доброй. И очень мудрой. Я приведу вам пример такой мудрости. Вот кто-то, например, украл у нее что-то и она узнала об этом или заметила. И ей говорят- надо же пойти, сказать, разобраться, наказать. А она отвечала- Ничего, ему наверное нужнее. А нам и так бог даст.
Или еще пример чему она учила. Она всегда говорила- Вот живут, например, муж и жена. Могут они конечно и ссориться и ругаться. В семье всякое бывает. Но боже упаси называть друг друга очень плохими словами, оскорбить или сказать что-то, что бы ранило побольнее. Ссора может пройти, обида забудется. Но это на время. Она уже живет в вас своей жизнью и во время очередной ссоры, иногда может через годы, она обязательно всплывет и вылезет наружу. Так вот, она советовала так в таких случаях -Хочешь ты что то сказать обидное. Подожди секунду, возьми ладонью рот и как будто сними что-то вокруг. И во время этой секундной паузы ты можешь передумать и не произнесешь свое оскорбление. И эти не произнесенные слова могут сыграть важную роль в вашей судьбе.

`
Еще она учила- Никогда не стесняйся лишний раз поблагодарить человека. Спасибо не бывает лишним.


Ее уважал и знал весь город. Она находила подход к любому человеку. С ней все и всегда здоровались за руку. К ней домой приходили большие люди, после ссор с женой или неприятностей на работе. Она никогда никого не выгнала, она всегда была рада. Приносили обязательно пляшку, она всегда жарила свою яешню и слушала, советовала, учила. Она была дипломат и психолог просто от бога.
В воинской части, где она работала простой засольщицей овощей, был начальник гауптвахты. Так вот, он был очень жестокий. Он издевался над солдатами, потому что они не были людьми. Он так считал. Они провинились и это давало ему право относиться к ним, как к скотине. Я до сих пор помню его фамилию. Самокиш. Так вот даже он уважал и боялся бабушку. Она могла просто строго посмотреть на него и спокойно сказать- Виктор…ты так не робы.. и он превращался в школьника на приеме у директора школы.
И таких историй и случаев про нее я знаю сотни.
Она никогда ни с кем не поругалась. И не ругалась. В жизни. Никогда не повышала голос. Никогда не осуждала людей. Никогда не жаловалась на жизнь или судьбу. Никогда не ругала политиков, власти. Она их не замечала. Я почти не видел ее плачущей. У нее полностью отсутствовала Гордыня, которая, как известно,- страшный грех.
Она была непревзойденный рассказчик. Она рассказывала мне часами обо всем. О войнах, о людях, о любви, о смерти, о жизни. Спокойно, рассудительно. Но я слушал всегда, как зачарованный. И просил еще рассказывать. Это был как сундук житейских историй. Может я вырос на этом? Возможно.
Еще случай для примера. Она шла на работу в военную часть. И я, как всегда с ней. Мне было лет 6. А на КПП стоял новый молодой солдат. И он говорит ей –Пропуск. А она уже там проработала, к примеру, 20 лет. И другой бы человек мог сказать – Ты что охренел? Типа- Да я, да тебя.. А она только улыбнулась очень по-доброму и сказала- Ты наверное новенький, сынок? Пойди к офицерам и скажи что тут Мария Борисовна. И всё. Он с недоверием посмотрел и ушел. Вернулся через пару минут. И это нужно было видеть, как он извинялся, как он краснел и благодарил. Как он ее завел на КПП и проводил дальше. Это было нечто. Интересно, что ему те офицеры сказали?
Она была очень трудолюбивая. Всю жизнь тяжело работала. Тащила семью. Из троих сыновей она пережила двоих. Она рано овдовела, замуж второй раз не вышла и у нее вообще не было мужчины после мужа. Она была 1905го года. Она пережила две войны. Голодовку. Перестройку. Но не потеряла своей доброты и человечности. А только приобрела мудрость. Или она с ней родилась?
Она была очень верующей. И у нее был особый дар. Она помогала маленьким детям, у которых был испуг и такого рода вещи. Она лечила их. Она молилась за них. И очень многие выздоравливали. Денег она не брала. Могла взять продукты.
Так вот, я дам вам, друзья пару советов от бабы Мани.
Когда вы идете в гости, обязательно и всегда берите с собой хлибыну. Это вроде просто. Но в этом есть мудрость. Потому что очень часто у того, к кому вы пришли, есть все как в Греции , а вот хлеба почему то, как на зло - нет. А если даже и есть, то он лишним не будет никогда.
И еще один совет. Он актуален в военное время. Если вы идете на важное дело, экзамен, свидание, сделку, а сейчас- даже на фронт,- возьмите маленький кусочек хлеба ( очень маленький- можно размером с горошину даже) и положите в карман. И когда что-то важное происходит там, куда вы пришли, то просто мните его рукой в кармане время от времени. И бог вам поможет. Это проверено многими и не раз. И мною в том числе. Работает.
Она прожила долгих 87 года. Умерла дома в своей постели. В сознании. В окружении внуков и правнуков. И ей не было стыдно ни за один прожитый день.
Когда она ждала меня из армии, то в последних пару месяцев перед дембелем она встречала московский поезд ( каждый день) с маленьким букетом цветов.
У меня была с ней особая ментальная связь. Я был ее любимый внук. А может частью ее.
Мы жили в одном городе, но в разных местах. И всегда, когда я к ней приходил или приезжал, она радостно улыбалась и произносила одну и туже фразу - "Моя пташка! Мiй ангол летить!"
И, хотя ее нет на этом свете около 20 лет, я каждый день спрашиваю ее совета. Или прошу помощи. Или поддержки. Часто просто разговариваю.
И я знаю, что она и сейчас наблюдает за мной. И помогает.
Вот так, друзья)
Олег Пономарь. январь 2015


avatar

Tatiana

Reply to Tatiana on View the commented comment


Все буде добре)

www.youtube.com/watch?v=hJSVXmHSvjI


avatar

Tatiana


Старенька мати йде до свого сина,
Гранітні плити плачуть під ногами,
Стукоче серце в грудях, ниє спина:
- Синочку рідний, йди в обійми мами.

Стоїть старенька й плаче, Ні, ридає…
Перед очима в неї похоронка,
І бій, що котрий день вже не згасає,
І у землі пекуча та воронка.

- Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі журавлі?
Вони тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.

- Я чую, мамо, чую, як співають
Мені над Україною пісні.
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.

Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні.
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.


avatar

Larisa


Пани Татьяна, доброго Вам дня!   

Пардон, я, конечно, не в тему, но я вот заметила, что Вы заменили "Украина, Харьков" на "Польша, Wroclaw". 

Вас можно поздравить? Вы нашли свою вторую половинку в славном городе Wroclaw?   

Кто же этот счастливчик, если не секрет? Кому ж так несказанно повезло - отхватил такую женщину?   


avatar

Tatiana

Reply to Larisa on View the commented comment

\доброго Вам дня! \ - так особисто... 
Доброго, пані Ларисо)

\ я, конечно, не в тему,\ - колись на форумі ставилося питання чи можно створити щось подібне до власного кабінетику. Таке собі місце, де можна звертатися до конкретної особи не дивлячись на тему посту. Щоб можна було спілкуватися з конкретною господинею посту, а не по конкретній темі. Розумієте?
І я сама, і мабудь багато хто з форумчанок зрозумів, що так було б доцільніше, бо іноді спілкування в пості відходить від теми. А де ж бо його й поспілкуватися "за жизнь"? 
Тоді я запропонувала авторці того посту написати самій свій пост і дати на форумі запрошення приходити в нього не по темі, а саме до неї.
Нажаль такого посту ніким не було створено.
Я пропоную вважати цей мій пост - "моїм власним кабінетом" 
Я запрошую сюди всіх саме до себе на гостину. Не залежно від політичних поглядів і країни проживання; віку і ментальності; мови спілкування і поглядів на життя.

`
Я приймаю будь-які питання і будь-які теми \в межах дозволеного модераторами\.


Ласкаво просимо.
Добро пожаловать.
Witaj.
Welcome.

А тепер по питанням)
В Польщі я по роботі.
Так, я тут зустрічаюсь в реалі з багатьма інетними поляками. Але це все як великий експеремент. Експеремент над собою.
Я беру теми на форумі, а потім перевіряю це в житті. Колись може я напишу висновки єдиним постом, а поки використовую інформацію в спілкуванні на форумі.

Мене нізчим вітати в сенсі знайомства) В реальному житті, вдома, є чоловік, який виховує моїх дітей, господарює на моєму хуторі, я йому вірна в сексуальному плані.
В інтернеті я познайомилася з чоловіком, за яким би пішла "на край світу боса" якби він був такий же в реалі як в інеті. Але я йому не сподобалася. Я занад-то його држню; я занад-то часто його оцінюю; я люблю тільки гроші.... І взагалі - я маю совєцький стериотип мислення   
З вітаннями поки почекайте. Я буду приймати вітання коли вийду заміж за "неприлично богатого"   

\Кому ж так несказанно повезло - отхватил такую женщину?\ - посочувствуйте тому самоубийце, кто рискнёт на такое безумство  

avatar

Lyubov, 42 y.o.

Ukraine

All the user's posts

Reply to Tatiana on View the commented comment


Доброго дня, Тетяна.
хочу подякувати за українську мову, ну так приємно читати..!
Ви дуже жвава і невгомонна жінка в найкращому значенні цих слів і вибачте, коли Вам не сподобалося, що оцінюю Вас. Просто коли передивляюся чиїсь анкети, завжди цікаво, хто ж насправді ховається за цими фото, постами чи коментарями.
підтримую Вашу ідею про багаторівневі пости, щоб можна було відходити від теми і щоб виглядало наочно так, як наприклад форуми subscribe . ru
Везіння Вам у всьому  


avatar

Tatiana

Reply to Lyubov on View the commented comment

Не слід вибачатися "за оцінку") То я написала за що "мій вибір" не хоче мене кохати))) Завжди йому щось муляло)

\Везіння Вам у всьому/ - навзаємини.

\подякувати за українську мову\ - в цьому пості можуть спілкуватися люди кожен своєю рідною мовою) Я без перекладача зрозумію росіянку і українку, польку чи поляка, і з перекладачем зможу зрозуміти всіх інших.
Я в своєму кабінетику не хочу національної ворожнечі по мовній ознаці. Це не "ура-патріотичний" демарш) Це..., ну не знаю взагалі чи надовго мене вистачить як для господині посту))) Бо такого ще тут не було)

Так что девочки кто не понимает украинский - не стесняйтесь спросить или рассказать на своём родном языке.


avatar

Larisa

Reply to Tatiana on View the commented comment


Пани Татьяна, уж позвольте - отвечу Вам на русском языке - сайт, все-таки, российский, и поэтому, как говорится, чтобы всем было понятно. Хотя, не сомневайтесь, мой украинский ничуть не хуже русского.   


 


Давно заметила вашу с пани Хельгой привязанность к разбору комментариев форумчанок на цитаты - просто таки иногда чувствуешь себя как-будто на экзамене и профессор при тебе "разбирает" красными чернилами твое "творение" на запчасти, после чего следует не очень хорошая отметка...     


 


Ну да ладно, это не столь важно.


 


 


Еще хочу спросить: почему у Вас в анкете указано отсутствие у Вас детей, если в реальности они имеются? Это какой-то тактический ход? Уж ответьте, пожалуйста, на этот вопрос - действительно интересно "зачем".   

`

 


И последнее: ни для меня, ни для Вас не секрет, что вопрос мой "Кому ж так несказанно повезло - отхватил такую женщину?" был задан Вам с определенной долей иронии.     Ведь Вы такая неординарная женщина, которая может заморочить мозги любому (будь то мужчина или женщина) своими философско-психологическими раскладами, анализами...      А от замороченных мозгов до безумства любви, практически, один шаг!..     


 


 


avatar

Tatiana

Reply to Larisa on View the commented comment

Я выделяю слова автора, на которые отвечаю, одной косой линией - \привязанность к разбору комментариев форумчанок на цитаты \.
Это не разбор для проведения экзамена. Это для конкретики на что ответ.
Мы в комментах пишем по разному: кто-то одно предложение, кто-то несколько абзацев; кто-то много может написать на одну только тему, а кто-то каждое предложение подаёт столь интересно что есть смысл отвечать или продолжить обсуждение на каждое из них.
Выделение цитаты автора это как сказать: "Вот Вы написали такие слова и я хочу на них сказать-ответить следующее...."
Пример:
\уж позвольте - отвечу Вам на русском языке\ - почему "позвольте"? Я ведь изначально предложила всем писать на родном языке.
\не сомневайтесь, мой украинский ничуть не хуже русского\ - откуда уверенность что я сомневаюсь в чьих-то знаниях украинского? И самое интересное в этом случае - мне какая разница какой уровень знаний украинского у Вас? если Вам удобней русский - пожалуйста, обращайтесь на русском. Если ближе украинский - пожалуйста.

`
\это не столь важно.\ - не согласна. Заданный Вами вопрос о "разборе творений" на цитаты действительно важен на форумах.


Мы все разные и по образованию, и по привычках письменного общения, и по окружению какое к нам привыкло, и по подаче в словесном виде своих мыслей. Мы каждый чужой коммент читаем и воспринимаем его так, как если бы мы сами писали. Кто-то привык в шуточной форме говорить резкие слова, кто-то за вежливостью и образованностью прячет раздражение и недовольство, кто-то обижается на любую мелочь, а кому-то, как бегемоту, всё по барабану . \\это я такая изящная как это симпатичное животное  \\
Потому для читателей моих коментов говорю - я не разбираю ваши творения на цитаты для проведения экзаменов. Я подаю текст моих коментов в удобном, читабельном виде.
Иногда стройность написанного нарушается после модерации. Да, читать сложнее.
Но нам стоит не роптать на менеджеров форума, а искренне поблагодарить их. Ведь куда проще было бы им, если бы они просто не пропускали весь комент. А так, зная ЧТО я написала и что показано на форуме, я могу понять какие слова-темы нежелательны с точки зрения менеджера и в следующий раз попытаюсь обойтись без них.
\ иногда чувствуешь себя\ - это не проблема пишущего, а проблема читающего. Я не могу знать, что Вы или кто-то другой не понимает значения выделенных фраз до тех пор, пока Вы или кто-то другой об этом не напишите. Вот потому я считаю что Вы сделали правильно задав этот вопрос. Именно потому я пишу всегда - думайте, чтобы з н а т ь, а не только чувствовать.

Про мою анкету.
Этот пост - открытый. И для мужчин тоже. Потому я пишу - у меня четверо детей . Двое взрослых, самостоятельных, и двое несовершеннолетних. Три сыночка и лапочка-дочка 
Почему их нет в анкете?  А зачем они там? Где в анкете стоит знак что ответ на этот вопрос обязателен?
Обратите внимание на последнее слово в анкетах: "Пожаловаться". У каждого пользователя есть право нажать эту кнопку и сообщить менеджеру о неправдивой информации. Но! Сообщившему придётся доказать правдивость своих слов. Вы сможете доказать что у меня есть дети?
Нет, это не тактический ход. И я не скрываю наличие и количество моих детей от мужчин. ВСЕ ребята, кто задаёт мне вопрос о детях, получают правдивую информацию. Раньше, когда мне уже задавали подобный вопрос на форуме, я предлагала обратиться к менеджерам и проверить мою почту.
Самый первый раз, только-только попав на этот сайт, заполняя первую анкету я указала всех четверых и по полам и по возрастам. Потом один мужчина, узнав что двое старших моих ф и н а н с о в о абсолютно самостоятельны, предложил не писать их в анкете. Объяснил это так: "Когда мы смотрим на женскую анкету и видим детей, то предполагаем по умолчанию что это дополнительная нагрузка на бюджет. На начальном этапе 4 намного "опаснее", чем 2." Я убрала двоих.
Сейчас меня не интересует кто смотрит мою анкету. Я смотрю кто мне нужен сама.

\был задан Вам с определенной долей иронии. \ - да, я понимаю и иронию, и сарказм, и шутки, и ехидство, и завуалированность под воспитанность.\\я не о Вашем вопросе, а вообще о моих способностях читать чужие комменты.\\ Спасибо нашим волшебникам-программистам за смайлики.  Раньше было ещё сложнее.
Но, видимо, не смогла донести шутку и самокритичность в ответе.


avatar

Tatiana


Біля тополі.

Золоті луги
Ведуть у небокрай
І сумно навкруги,
Тополя, тополя похилилася.
Там старі батьки
Заплакані стоять,
Прощати було їм сина,
А він героєм став.
Молодий юнак,
Молодий козак.

Там, біля тополі, калина росте,
Мамені очі чекають тебе.
Цила у розпачі плаче,
Сина все чекає,
Та в Бога вже його душа.
Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь,
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеку повернуться живі.

Тихо на дворі,
І тільки чути як,
Як матері слова
Летіли, летіли в ніч до козака.
"Бачиш, сину мій,
Свічка не згаса,
До віку буде вже горіти,
Горітиме вона."


Там, біля тополі калина росте (…)

Рік вже проминув,
Прийшла нова весна,
А спокою в душі не було,
Не було ну і вже нема.
Там батько змучений
Сам торує шлях,
По ньому мав іти син його,
А його вже нема.
Молодий юнак,
Молодий козак.


Там, біля тополі калина росте (…)

www.youtube.com/watch?v=ENM8I2jgcFs&index=9&list=FL-aWiSfVlyJTtXKHrHAMS1Q

`


Польський гурт Еней, виконує пісню українською мовою, що приємно дуже, і акценту майже не відчутно.

Дякую, друзі)


avatar

Larisa

Reply to Tatiana on View the commented comment

Пани Татьяна, снимаю шляпу - Вы, как всегда, на высоте - выдали полный многогранный ответ!   Благодарю за внимание к моей скромной персоне, которое выразилось в таком обширном ответе!   Мне даже чуточку показалось, что ради меня Вы даже немного изменили стиль изложения информации - он стал каким-то более серьезным, сдержанным что-ли... В любом случае, Вы - заметная фигура на этом сайте.   Посему, желаю Вам, чтобы эта заметность принесла Вам реальную пользу и Вы нашли здесь того, кого ищете!  


avatar

Tatiana

Reply to Larisa on View the commented comment

\ он стал каким-то более серьезным\ - какой вопрос - такой ответ.
Я не забываю, что меня читаете не только Вы. И некоторые вопросы могут интересовать не только Вас.
Я благодарю Вас за вопросы)

\Вы - заметная фигура на этом сайте.\ - неприятность эту можно пережить  
Всегда рада видеть Вас у себя в гостях.


avatar

Natalya

Reply to Tatiana on View the commented comment

Танюша, тільки-но прочитала ці надзвичайні рядки! Ніколи не зустрічала цей вірш раніше. Яка в них сила и краса! Щиро дякую Вам!


avatar

Natalya

Reply to Tatiana on View the commented comment

Ні, це не "ура-патріотизм", це просто нестрімне бажання розмовляти рідною мовою, бо вона, дійсно, чудова та співоча. Коли я приїхала в Україну і не могла розмовляти (тим паче — без акценту) українською (розуміти — розуміла, певно десь на підсвідомості), я дуже була здивована и захоплена росіянкою, яка вийшла заміж за мого родича, переїхавши в Україну, і так чисто говорила українською. Я навіть трішки заздріла їй в цьому вмінні, звичайно, то була "біла" заздрість. І ось тепер я так само можу розмовляти, я навіть стала мислити українською. Дуже чудова мова, я її обожнюю. А пісні які! Дякую Вам, Танюшо, за Ваш затишний "кабінет"!  


avatar

Tatiana

Reply to Natalya on View the commented comment

Рідна мово - пісня солов"їна,
Слово серця, код душі.
Лиш с тобою буде Україна,
Будуть пісня, книжка і вірші.

Ти я к лакмус на духовну силу,
На любов ло Матері-землі.
Ти даєш наснагу дочці й сину
Сяяти зорею уві млі.

Тому так не хочуть посіпаки,
І полова, що відпала від зерна,
Щоб летіла над землею ти крилато,
І як кров давала нам життя.

Рідна мово - пишна як калина!
По тобі пізнають нас в віках.
І не згине в світі Україна
Доки будеш в серці, на вустах...

Володимир Кручок.


avatar

Tatiana


МАМОЧКО,ЖИВІТЬ!!!!
Я ВАС ДУЖЕ ЛЮБЛЮ!!!

3 роки: "Мама найкраща!"
7 років: "Мамо, я ВАС ЛЮБЛЮ!"
15 років: "Мам, НЕ КРИЧІТЬ!"
18 років: "Хочу піти з цього будинку!!!!!"
35 років: "Хочу повернутися до мами!"
50 років: "Я не хочу втратити ВАС, МАМОЧКО!!
"70 років: "Скільки б я віддав (ла), щоб побачити ВАС, МАМО!"

ЦІНУЙМО СВОЇХ БАТЬКІВ -НЕ ЗАВТРА ,А СЬОГОДНІ!


avatar

Natalya

Reply to Tatiana on View the commented comment


Танюшо, як завжди — дуже гарний твір, за душу хапає...

page 1 from 4





top