Travelling
Iryna
UKRAINE -- День незалежності УКРАЇНИ!!!!!
24 серпня 2013 року відзначаємо 22 день народження нашої України - День Незалежності!Всіх українців вітаю зі святом. Пишаймося, що ми українці.
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов"їну.
----------
Пост перенесен из раздела "Поздравления" в раздел "Путешествий", так как пост информативный и может быть полезным для тех, кто хочет посетить Украину.
С ув. менеджер Марина
Inessa
Наближаються зимові свята і ялинку можна прикрасити іграшками в українському стилі. Ось, наприклад, новорічні іграшки з етномайстерні.
Янгол. Він мусить оселитись в кожному домі на початку зими аби виглядати з вікна Різдво.
Коза, яка до речі, в культурі багатьох народів символізує достаток та багатство.
Коник - символ енергії та сили, вірності та відданості у праці. Предковічно коники були помічниками богів, воїнів і хліборобів.
Півень у народних уявленнях – сонячний птах, адже він сповіщає про прихід світла-ранку. Кажуть, сонце доти світитиме, доки півень співатиме. Півня брали у далеку дорогу чумаки аби він їх будив, нагадував про рідну домівку та охороняв від зла.
За народними переказами землю тримає риба, яка кожні сім років то опускається, то піднімається, тому сім мокрих років змінюються на сім сухих років. Коли ж риба, перекидається з боку на бік - трапляється землетрус.
Казкова птаха. Одного її пера досить аби освітити цілий казковий сад або принести щасливу долю людині.
Ялинкова іграшка хатинка, в очікуванні першого снігу та святкових вогнів.
Різдвяний пряник можна використовувати як ялинкову прикрасу або інтер'єрну іграшку.
Inessa
Птах є одним з найважливіших знаків української етнокультури і міфології.
Ворон вважався мудрим віщуном. В казках ворон живе сто аби триста років і володіє таємницями, він дає породи героям у билинах та вказує де закопаний скарб. Біла ворона – так зазвичай називають щось дуже рідкісне. Вважалося, що саме ворона, на відміну від ворона, може бути не лише чорною, але й білою.
Горлиця символізує подружню вірність і кохання; горлиці нібито ніколи не літають поодинці, а лише парами; коли ж одна з них згубить пару, то тужить, не сідає на зелені віти, а лише на сухе гілля.
Бузьок. Коли дівчина навесні вперше побачить лелеку, що летить, значить вийде того ж року заміж; коли побачить бусла в гнізді, буде ще рік сидіти вдома, з батьками.
Ластівка. Казали: хто має ластовиння (веснянки) то побачивши навесні вперше ластівку, умивається аби змити ластовиння. Восени ластівки ховаються в криницях, предки вважали що звідти, через підземелля їм ближче до вирію.
Зозуля. Вважали, що зозуля віщує весну і вірили, що коли навесні людина вперше почує зозулю та матиме при собі гроші, то їй щаститиме цілий рік.
«Українська міфологія» Войтович В.
Iryna
Всіх Україночок і Українців вітаю зі світлим святом Христового Воскресіння!
Цього року ми святкуємо всі разом-католики,православні,греко-католики,вірні вірменської церкви-20 квітня.
Нехай Господь Бог пошле нам всім Божого благословіння і ласки,витримки,терпіння і любові.
Писанок веселий візерунок,
Кошик шинки, хрону, ковбаси,
Воскресіння Божого дарунок,
Посвятивши, з церкви принеси.
І збери усю свою родину,
Паски кожному по скибочці роздай,
Помолись за неньку Україну,
За батьків, дітей і за наш край.
ХРИСТОС ВОСКРЕС!!!
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!!!
P.S.Сподіваємося на краще,готуємося до гіршого і віримо,що все буде добре,бо з нами Бог.
Tatiana
Олександр Миколайович Вертинський народився 21 березня 1889 р. у Києві на Володимирській, 43 (навпроти Золотих воріт). Його батько Микола Вертинський був людиною шанованою, відомим у Києві адвокатом, отримував солідні гонорари від багатих клієнтів, але часто безкоштовно допомагав бідним; мав оригінальне хобі - журналістику. Його кохана - Євгенія Скалацька, шляхетного походження (по жіночій лінії виходила із дворянського роду Ільяшенків, який мав родинні зв’язки із сім’єю Миколи Гоголя-Яновського). Закохані вступили у цивільний шлюб і мали дочку Надійку 8 років і 3-річного Сашка. Втім сімейне щастя дорого коштувало: перша дружина не давала розлучення. Крім того, людські пересуди заставила жінку зважитися на трагічний аборт. Чоловік так і не оговтався від горя: його знайшли непритомним холодного зимового дня на могилі коханої, скоро він «згорів» від сухот, помер, захлинувшись власною кров’ю.
`Сиріт узяли на виховання сестри матері в різні сім'ї, при цьому тітки повідомили Олександру неправду про смерть сестри. Коли Шуркові стукнуло 10 років, він блискуче склав вступні іспити до 1 імператорської гімназії, де навчалися Михайло Булгаков та Костянтин Паустовський. Оскільки тітка примушувала племінника сидіти за підручниками буквально до півночі, не дозволяючи гратися й гуляти з друзями, Сашко прогулював уроки, виправляв двійки у щоденнику. А щоб купити книжку або квиток у театр, Шурка почав красти гроші: у тітки, в печерах Лаври прикладався до святих і... виходив із повним ротом назбираних монет. Удома хлопця шмагали, як сидорову козу, але він не каявся. Врятували театр і літературні вечори, де Вертинський виходив на сцену з власними мініатюрами. Зрештою гоноровий талант вирушив завойовувати Москву. Вертинський грав у маленьких студіях невеликі ролі в модних п'єсах. На початку 1912 р. він виступав з невеликими пародіями у театрі мініатюр М.Арцибушевої. О. Вертинський вельми успішно знімався в німому кіно («Король без вінця», «Від рабства до волі», «Чим люди живі»), подружився з І.Мозжухіним і В.Холодною. У 1913 він спробував поступити в МХАТ, але екзаменатору Станіславському не сподобалася дикція: погана вимова букви «р». Наступного року Вертинський відправився добровольцем на фронт санітаром на поїзді, який курсував між передовою та Москвою. За час служби на його рахунку було 35 тис. перев'язок.
Після повернення до Москви Вертинський продовжував виступати в театрі мініатюр Арцибушевої з власним номером «Пісеньками П'єро». 25-річний двометровий худий чоловік виконував власні авторські пісні: «Маленький креольчик», «Ваші пальці пахнуть ладаном», «Ліловий негр», присвячені Вірі Холодній, у яку був палко та безнадійно закоханий. (Деякі знавці стверджують, що не так уже й безнадійно!). Витончений стиль Вертинського, маска сумного П'єро сподобалася глядачеві, так аудиторія, вихована на романсах, визнала новий жанр - авторську, художню пісню. Сам Вертинському говорив: «Я був більше, ніж поетом, більше, ніж актором. Я пройшов нелегкою дорогою новаторства, створюючи свій власний жанр».
1917 р. артист об'їхав майже всі великі міста Російської імперії, де виступав з незмінним успіхом. Він відмовився від маски П'єро й обрав сценічний костюм на все життя - концертний фрак. А закохуватися до безтями ніщо йому не заважало. У 1918 р. у Харкова Вертинський запалився почуттям до демонічно красивої актриси Валентини Саніної (на еміграції вона стане особистим модельєром і подругою Грети Гарбо), але...
Все закончилось так нормально,
Так логичен и прост конец:
Вы сказали, что нынче в спальню
Не приносят с собой сердец.
О. Вертинський не зміг ужитися з більшовицькою владою. Так, романс «То, что я должен сказать» («Я не знаю, кому и зачем это нужно») за спогадами Костянтина Паустовського Вертинський присвятив убитим у Борщагівці під Києвом юнкерам, яких послали «на вірну смерть проти небезпечної банди». За іншою версію, пісню було написано після розстрілу більшовиками всього особового складу юнкерської школи в Києві. Збереглася легенда, що ЧК допитувала автора і Вертинський обурено відповів чекістам: «Це ж просто пісня, і потім, ви ж не можете заборонити мені їх жаліти!». На що отримав відповідь: «Треба буде, і дихати заборонимо!». О.Вертинський виїхав до Константинополя, пояснюючи: «Що штовхнуло мене на це? Я ненавидів Радянську владу?»
У Польщі Вертинський одружився з балериною на ім’я Ірена (справжнє – Рахіль Потоцька), присвятив їй пісню («Я вам сердце со сцены как мячик бросаю, ну, ловите, принцесса Ирен»). Шлюб виявився невдалим і нетривалим, пара розбіглася; Вертинський продовжив самотні подорожі. У Парижі познайомився з Марлен Дітрих і закрутив із нею роман. Приписують Вертинському й захоплення юною Аллою Баяновою. У 1935 р. Вертинський безнадійно закохався в поетесу Ларису Андерссен. У 53 роки він познайомився з 18-річною грузинською княжною Лідією Циргвава (з якою щасливо прожив свої останні 15 років, народивши двох талановитих красунь). Мудра жінка заплющувала очі на «чергові захоплення», а Олександр Вертинський казав молодій дружині: «Після моєї смерті любитимеш мене ще сильніше». Так воно й сталося: відчайдушно красива 34-річна вдова заміж більше не вийшла. Жоден чоловік не витримував конкуренції з мертвим Вертинським.
Коли вони повернулися на батьківщину. О. Вертинський донечкам співав тільки українських колисанок, розспівувався українською «Реве та стогне…». На кіностудії Довженка грав українською у фільмах «Кривавий світанок» і «Полум’я гніву», чим дуже пишався. Наталія Ужвій його тоді спитала: «Те, що ви вивчили мову, це ще зрозуміло – мову можна вивчити, але звідки у вас суто українські інтонації?» Ледь не плачучи від радості, артист відповів: «Так я ж тут народився! Це ж моя Батьківщина!». Олександр називав Україну, Київ ніжною батьківщиною, казав: «Я готовий цілувати твої вулиці». Олександр Миколайович писав дружині: «…Как бы я хотел жить и умереть здесь. Только здесь! Как жалко, что человек даже не может выбрать себе угол на земле! Что мне Москва? Я не люблю ее! Я всей душой привязан к этим камням, по которым я шагал в юности, стирая подметки, к этим столетним каштанам, которые стоят и стояли тогда, и будут стоять после моей смерти...»
Смерть застала 68-річного Олександра Вертинського 21 травня 1957 р. у ліжку ленінградського готелю «Асторія». Зупинку серця спровокувала не гіпертонія, а те, що він був не сам (у найкращому розумінні цього виразу).
«А за окном шелестят тополя:
Нет на земле твоего короля»
Так бездержавна Україна втратила ще один талант.
« Жаль, что я пою по-русски и вообще весь русский. Мне бы надо было быть украинским певцом и петь по-украински! Украина – рідна мати... Иногда мне кажется, что я делаю преступление тем, что пою не для нее и не на ее языке…», - писав Олександр Вертинський дружині.
Iryna
Tatiana
Прізвище Крижицький відоме з 12 ст. Утворилося від слова "криж" - перетин, перехрестя; звідси Крижопіль (місто на перехресті), крижоносці (хрестоносці), біль у крижах...
Український художник Кость Крижицький із тих, хто слово «честь» ставив понад усе... Саме за честь він поклав життя. Він народився 29 травня 1858 у Києві. Перші уроки живопису отримав у Київській художній школі пейзажиста М. Мурашка. Після закінчення Київського реального училища поступив у 1877 до Петербурзької академії мистецтв, де здобував освіту під керівництвом професора барона М. К. Клодта. Протягом 1879–1880 років за роботи з живопису та малюнку був нагороджений чотирма срібними медалями, пізніше малою золотою. У 1884 році за картину «Дуби» отримав золоту медаль, закінчив Академію зі званням класного художника першого ступеня. У 1889 році за картину «Лісові далі» удостоєний степеню академіка. Автор понад 700 картин, як голова Товариства імені Куїнджі, довголітній експонент пересувних виставок, учасник виставок акварелістів у Товаристві заохочення мистецтв у 1911 році він був несправедливо звинувачений в плагіаті. Бульварна преса розпочала цькування. Захищаючи честь, гідність, 52-річний К Крижицький покінчив життя самогубством у своїй майстерні в Петербурзі.
А урочистий гімн творцю співають життєствердні, мажорні пейзажі Костянтина Крижицького.
Natasha
Tatiana
Можливо і "странно", але ж модно!!!
І вишиванку носять не маргинали - вихідці з СССР, а зірки Голівуду, політики і успішні люди)
`І вишиванка не асоціюється з конкретною професією так, як шпилька в 15 см на бруківці в Римі чи серед білого дня в парку Лондона)
І коли в Варшаві Ви надінете вишиванку до шортів - Вам посміхатимуться не зверхньо, розуміючи що у людини нема смаку та виховання. Посміхатимуться щиро і з розумінням, поважаючи Ваш патріотизм і уміння слідкувати за модою)
Очень красивые кофточки. Комфортные в жаркую погоду,лёгкие,удобные. Вышивка всегда ценилась. Татьяна спасибо за фотографии. Народное творчество никогда не стареет. Очень понравилось.Была бы возможность с удовольствием бы приобрела. Действительно ,что ни одень с ней,смотрится нарядно и индивидуально
Іноземцям дуже подобаються вишиванки. Просять людей у красивих вишиванках сфотографуватися із ними (фотографували мою дочку і багато кого із моїх знайомих), питають де можна придбати собі таку. А як їм подобається отримувати сорочку у подарунок, зразу одівають і в ній відлітають додому.
Iryna
Iryna
Шикарно! Танюшка,молодец,наши бабушки все расшивали своим мужьям и сыновьям рубахи,мы растеряли это искусство и хорошо,что оно возраждается...дух и традиции народа сохранятся на века!!
Tatiana
А вот это - мода для машины))
Кто хочет сделать своему любимому подарок - no problem)))
Модно! Стильно! Круто!
Tatiana
Чернівці - столиця Буковини - святкує сьогодні 606-й ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ!
Тебе зовуть перлиною Карпатів.
На чисті, як дзвіночки, голоси
ти, буковинська земле так багата.
що є, повір, скарбницею краси.
Я вклоняюся краю,
що з гір роси збирає,
і дзвінким водограям,
медоносним квіткам.
І задуманим горам,
і лісам, і дібровам,
я вклоняюсь тобі,
буковинська земля!
В твоїх обіймах Черемош співає,
червона рута розцвіта в піснях
та лине в гори над карпатським плаєм,
неначе ніжний щебіт солов"я.
В стежинки-стрічки вбралась полонина,
зелену крайку вітер лопотить.
Спасибі тобі, рідна Буковино,
таку, як ти, не можна не любить!
Tatiana
22 квітня - Велика Лада, Лельник - свято пробудження жіночої любові
Богиня Лада виходить на гору, щоб ладувати все навкруги, наводити лад у полях, лісах, гаях, вселяти любов у душі людей. Це дівоче свято краси і любові. Споконвіку ведеться, що Весна – пора кохання.
22 квітня розпочинається свято Лельника або Червоної Гірки. Після холодної зими з Вирію разом з Лелею прилітають птахи та душі предків і дітей, які в цей рік мають народитись. На світанку молоді дівчата уславлюють Сонечко ясне, і Леленою росою вмивають обличчя аби бути вродливою, та щоб шкіра була чистою.
Пісні й хороводи водять на честь доньки Лади і Сварога - Богині Лелі. В цей день відбуваються посвяти юних дівчат-підлітків у їній новий стан - дівчини, сватання, заручини та весняні весілля. Богині - покровительці шлюбу приносять пожертви білого хліба та білого півня.
Б.О. Рибаков наводить опис обряду, присвяченого Лелі: "Обряд спостерігався в українців і білорусів, а також в південно-західній частині Росії. Проводився він напередодні Ярилиного дня, 22 квітня; ці дні називалися "червоною гіркою". Під час розкопок в с. Гочев Курської обл. в 1939 мені та іншим учасникам експедиції довелося бачити, як "грали Лелю". Точний день майбутнього ігрища заздалегідь не був відомий; про нього дізналися лише напередодні. Під вечір на великій площі зібралося кілька десятків бабусь, жінок і дівчат (включаючи підлітків) в особливих, збережених для цього випадку, білих шатах. Вони всі утворили величезний, дуже урочистий хоровод і, піднявши руки до неба і повільно ступаючи, рухалися по колу. При цьому співалися весільні пісні. Чоловіків навколо хороводу не було навіть у якості глядачів."
Аналогічні свята існують у самих різних народів Європи. В Італії відзначають Прімаверу - день першої зелені, у Греції ще з античних часів святкують у цей день повернення на землю Персефони, дочки богині родючості Деметри.
Для пострадянської людини ім’я Лелі асоціюється з казкою А.Н. Островського «Снігуронька» де Лель представлений як прекрасний юнак (вірогідно, мова йде про Полеля - брата-близнюка Лелі, сина Лади), який грає на сопілці. У народних піснях Лель є персонажем жіночого роду - Леля, а основними учасниками, присвяченого йому свята були дівчата.
Ці дні називалися також «Червоної гіркою», оскільки місцем дії ставав пагорб, розташований неподалік від села. Там встановлювали невелику дерев’яну або дерново лаву. На неї саджали найкрасивішу дівчину, яка і виконувала роль Лялі (Лелі). Праворуч і ліворуч від дівчини на пагорбі на лаву укладалися приношення. По один бік размещался коровай хліба, а з іншого боку знаходився глечик з молоком, сир, масло, яйце і сметана. Навколо лави розкладали сплетені вінки.
Дівчата водили хоровод навколо лави і співали обрядові пісні, в яких славили божество як няньку і подательніцу майбутнього врожаю. По ходу танцю і співу сидів на лавці дівчина надягала на своїх подруг вінки. Іноді після свята на пагорбі розпалювали багаття (олелію), навколо якого також водили хороводи і співали пісні.
Етнографи зазначають, що весняні хороводи пращурів були особливі.
Ірина Клименко, завідувач лабораторії Музичної етнографії Національної музичної академії зауважує: "Вони виробляють різні фігури, це або рух за ходом Сонця, вважалося, що тоді Сонце швидше викотиться і зігріє землю. Або ж заплітали хвилясті лінії, які ніби наслідували або швидкий плин води, або вважалося, що цим можна допомогти зелені розквітати буйніше, допомагаючи цьому співом, голосним, відкрити, щоб його було далеко чути".
Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона впала, до землі припала,
Сім літ не вмивалась, бо води не мала.
Ой устань, устань, подоляночко,
Умий своє личко, як ту скляночку,
Візьмися за боки, покажи нам скоки,
Біжи до Дунаю, бери ту, що скраю.
Усім, хто виріс у селі, добре відома давня весела пісенька-гра «Подоляночка». Наші предки до усіх ігор, танців, пісень, підходили з глибоким змістом та духовно-виховним аспектом. Ця пісня є давнім елементом свята Лельника, на яке відбувались вікові посвяти юнок-підліток у новий їх стан – дівчини.
Становлення дівчинки відбувається під опікою доньки Лади, Богині Лелі. Після свята Лельника, Леля поступово передає дівчинку під опіку вранішньої Богині Вести – хранительки домашнього вогню, яка, окрім того, проявляєтья ще і як Зоря.
Відтепер дівчинку звуть вестункою, вона проходить особливе навчання, яке розкриває в ній усі сили і вміння майбутньої жінки.
Хлопцям в цей день варто нагадати - якщо хочете щоб ваша дівчина дарувала вам свою красу, ніжність і кохання, - привітайте її зранку букетиком весняних квітів! Адже цей день - день справжнього свята кохання!
Tatiana
Вітаємо Жінок зі святом Жінок-Мироносець!
Це свято вірності, і у першу чергу - вірності жіночої.
Свято чистоти і щирості сердечної.
(відзначається у третю неділю після Пасхи)
Християни святкують день жінок-мироносиць тому що:
"Не тільки пахуче миро несли вони до гробу Спасителя. Вони несли свою велику віру, непохитну вірність, співчуття, милосердя і любов. Не зникли у світі ні вірність, ні любов. Вони - як і турбота, самовідданість, милосердя, доброта, - завжди пов'язані з образом жінки".
Tatiana
Украинскя вышиванка в моде мира.
В Сети можно без труда найти все больше снимков всемирных звезд, в блузках и платьях, которые украшены вышитыми узорами и скроены по типу украинской традиционной одежды.
Один из наиболее полюбившихся звездам вариантов украинского национального костюма — блузка от дизайнера Изабель Марант из ее коллекции «Etoile» 2014 года.\\разные лица, а вышиванка одна\\. Ведь не все могут себе позволить съездить в Украину и приобрести настоящую вышиванку!
Ну а новую коллекцию Alberta Ferretti 2014 Spring/Summer Collection интернет-пользователи дружно окрестили «одной сплошной вышиванкой».
Tatiana
здесь каждый рисунок имеет свой неповторимый орнамент, индивидуальность. Меня улыбнула в тех снимках одна и та же тематика рисунка среди такого разнообразия. Спасибо, Tatiana, народное творчество всегда было, есть и будет модно.
Tatiana
Журнал Vogue:
"Your Favorite Bohemian Garb Is Actually Traditional Ukrainian Costume.
Ukraine has been in the forefront of international thought a lot recently (and not for particularly pleasant reasons), but its reach has extended far beyond the front page—whether you were aware or not, the Ukrainian influence has fully arrived in our closets. Think that groovy boho embroidered peasant blouse was nationless? Think again. Whether it’s festival girl du jour Alexa Chung, wearing an embroidered peasant shirt hailing from the Eastern European region with a pair of denim cut-offs, or the Slavic red patterns on the runway at Valentino spring 2015 couture (complete with models sporting traditional braid crowns), Ukrainian traditional costume has knowingly and unknowingly permeated fashion for years, and now the spotlight on the country’s aesthetic is in full swing once again. Only this time, it’s hailing from the motherland.
The sudden rise and appreciation of Ukrainian traditional dress on an international level can be credited to Vita Kin, the designer of the eponymous Vita Kin, who uses the name for the traditional Ukrainian blouse, a vyshyvanka, in her label’s Instagram handle. Recently, the designer has become an international sensation, with local fashion fixtures like Asya Mkhitaryan wearing the designer’s version of a zhupan (a traditional Ukrainian jacket) to Paris Fashion Week, while street style stars like Anna Dello Russo and Leandra Medine are taking the bucolic style from the countryside onto Western asphalt. “Ukrainians have a unique method of decorating clothing with embroidery, and that’s always impressed me,” says Kin about her designs via email. “I adapted this ancient heritage into a modern context, adding a seventies vibe, when clothing was more relaxed and friendly. It’s a bohemian eccentricity in a very luxe execution.” That execution is her distinctly modern translations of the straight-from-the-village vyshyvanka in shades of marmalade with crude scenes of birds and flowers in a thigh-skimming sky blue dress, or in a full length frock replete with Gzhel style embroidery soon to be sold on an international platform (courtesy of Matches) and in Kiev-based concept stores. For a bit of context, a few years ago the idea of a Ukrainian citizen wearing traditional costume on the street was considered costume at best, a dowdy faux pas at worst. Flash forward to this month, where due to the quick rise of requests, Kin is overwhelmed with interest, and can no longer accommodate individual orders or samples for shoots.
The recent frenzy over Kin’s designs aside, it’s worth considering whether the rise of Ukrainian traditional costume in fashion is more than just au courant street-style bait. Historically, Ukrainians have attempted to separate themselves from the perception of their country as only “Little Russia,” especially now, when the political state is one of unrest (from the demonstrations in Maidan square to Russia’s invasion of Crimea). There is a school of thought that the recent use of Ukrainian dress isn’t just a fashion statement, it’s a unifying statement. “I think that all type of vyshyvankas are extremely beautiful and I am proud to see people wearing them, but to me fashion in the sense of culture is not about obvious references,” says Mercedes-Benz Kiev Fashion Days creative director Daria Shapovalova, “I think [traditional dress] is connected to the fact that Ukraine is experiencing this moment in politics.”
As for those “not so obvious” interpretations of Ukrainian natural dress, they exist in the avant-garde frontier of Ukrainian fashion. There is Karavay (a label beloved by Ukrainian editors) who keeps their clothing classic, dotting the arms and bust of a black diaphanous gown with delicate Slavic-style embroidery of flowers, or translates the traditional pattern onto a tight, curve-skimming zip-up dress. There are also the more abstract interpretations, like those from Ukrainian designer Ksenia Marchenko of Ksenia Schnaider, who pixelates and enlarges traditional Slavic patterns, sometimes while still utilizing typical curve-emphasizing Ukrainian silhouettes. “Being inspired by Ukrainian traditions is huge trend now here. Our prints from spring 2015 and fall 2016 were our answer to the situation in Ukraine, revolution and war,” says Marchenko. “When designing prints for our collections, [design partner] Anton Schnaider was thinking about the perception of Ukraine in global minds. The idea of uncertainty of all things Ukrainian is transferred through the use of blurred traditional Ukrainian ornaments.” But one thing that is decidedly still in focus, at least when it comes to Ukrainian fashion? Traditional roots are here to stay, whether it is in Kiev—or Paris.
Фото - тоже из журнала Vouge.
Краткий, не дословный перевод:
Американский Vogue назвал украинскую вышиванку модной.
Американский журнал о моде Vogue назвал украинскую вышиванку модной. Ее успех издание объясняет появлением модельера Вита Кин, которая начала активно использовать традиционные украинские узоры в оформлении своих нарядов.
Vogue отмечает, что Вита Кин моментально стала мировой знаменитостью и сенсацией вместе с Асей Мхитарян, которая создала дизайнерскую версию еще одного национального украинского наряда — жупана.
«У украинцев есть особенные навыки декорирования одежды при помощи вышивания, это всегда впечатляло меня. Я приспособила эти исторические символы к современному контексту», — рассказала Вита Кин журналу.
Vogue пишет, что возросший интерес к украинской культуре является гораздо большим, чем просто модным явлением. Исторически, замечает журнал, Украина всегда пыталась отделиться от названия «Маленькая Россия». Сейчас, после многих украинских событий, использование национальной украинской одежды — совсем не дань моде, а «объединяющая идея».
Вышиванка — это разговорное название традиционной национальной украинской вышитой рубашки с различными узорчатыми вышивками, которые раньше имели символьное значение.
Tatiana
Мільярдер Річард Бренсон
Не зірка подіуму), а зірка бізнесу.
Tatiana
Ukraine..May, 1-4 th Lviv is celebrating its 759th anniversary.. Happy Birthday , Lviv !
Ucraina ... 1-4 maggio Lviv sta festeggiando il suo 759ennesimo anniversario ... Buon compleanno Lviv !
Україна.. 1-4 травня Львів святкує свою 759- ту річницю .. З Днем народження ,Львове !
Tatiana
Ukrainian Fashion - online shop
Українські вишиванки та аксесуари на будь-який смак та різних цінових категорій для усієї сім'ї Ви зможете придбати тут www.ukrainian-fashion.com тільки українське виробництво!
Ukrainian Vyshyvankas and accessories, souvenirs from Ukraine for every family member by affordable price You can find here www.ukrainian-fashion.com
All items are Made in Ukraine. Shipping Worldwide!
Tatiana
День ВИШИВАНКИ - долучайтеся, надягніть 21 травня вишиванку
ДРУЗІ, цього непростого для України року ми хочемо довести собі та усьому світові, що УКРАЇНЦІ - ЄДИНІ. Тому святкування День ВИШИВАНКИ цього року оголошуємо всесвітнім , і маємо амбітну мету залучити до флешмобу українців з усіх куточків світу.
Де би Ви не були - 21 травня ОДЯГНІТЬ ВИШИВАНКУ.
Байдуже куди - на працю, до крамниці чи на прогулянку.
Щастя нам, МИРУ, добра, достатку та добробуту!
Моя вишиванка. Я одягала її на Великдень , який святкувала у Вселенському Патріархаті ( Стамбул ) . Вишиванка - це , на мою думку , і справді модно , оригінально , красиво ...
top