Євгенія та Дмитро Гапчинськi обидва художники. Дуже позитивні люди. Давно живуть у шлюбі і це не заважає творчості. Якось в інтерв'ю художниця сказала: "Двом творчим людям не важко разом. Якщо кожен із них не вважає себе невизнаним генієм. Але якщо творчість починає перти попереду кохання, тоді шлюб розпадається." На щастя все добре. Мій улюблений "Різдвяний пряник".

Поштові марки "Знаки зодіаку" від Є. Гапчинської. Кожен може знайти свого милого янголятка.

Поштові марки "Знаки зодіаку" від Є. Гапчинської, друга частина. У Києві можна купити сувенірну продукцію з янголами.

В Харківській обласній дитячій клінічній лікарні №1 такі милі янголята допомагають діткам лікуватися. Щоразу,як ми там буваємо, замість вередувати чи боятися мої діти йдуть дивитися картини. І завжди знаходять щось нове. Цього разу /17.09.13/ вони довго дивились на закутане в рушник дитятко. А потім запитали: "Мамо, а крильця назад приростуть?". Справа в тому, що в верхньому правому кутку зображені крильця окремо від янголятка((( А медична сестра чула і втішила: "У наших лікарів золоті руки. Вони здатні навіть крила янголові повернути".
Дівчата, як зворушливо то було...

Тетяна, спасибі за цей чудовий коментар. Це дійсно зворушлива ситуація. Я читала і у мене по шкірі бігли мурашки. Діти переносять свої хвороби і страждання абсолютно не так, як дорослі. Вони знають про себе и про нас більше, ніж ми думаємо.
Одного разу, коли я відпочивала в Чорногорії і гуляла по набережній Будви, я помітила, що на відстані десь 20 м на мене летить дитина.
Смаглява дівчинка приблизно 2-х років, думаю арабського походження. Я її підхопила і вона дивилася мені в очі своїми незвичайними чорними очима, і цей погляд був настільки глибоким, що здавалося він пронизує до кісток. Дитина подивилася на мене і пригорнулася до мого обличчя. Я озирнулася на її маму, яка сиділа недалеко на лавочці - раптом я роблю щось не те, бо знаю, що на заході заборонено чужим людям доторкатися до дітей, але вона не відривалася від мобільного телефону. Я ніколи не забуду погляд цієї дитини. Такого рентгена в моєму житті ніколи не було.

Дякую Таню,що пiдказали заглянути на цю сторiнку!Я в захватi!Дiйсно проймае гордicть за спiввiтчизникiв i за краiну.Я також вiрю,що все у нас з часом налогодиться i заживемо щасливо,бо ми того вартi!

Якщо вже мова пішла про картини такого казкового змісту, трохи скажу про свою улюблену художницю.
В дитинстві дуже любила переглядати альбом з репродукціями картин Марії Приймаченко. Саме її роботи для мене асоціюються з дитячим світом (принаймні, моїм дитячим світом).

Марія Овксентіївна Приймаченко, майстер українського «наївного мистецтва» (Style: Naïve Art (Primitivism).

Народилась 1909 р. у с. Болотня, Київська область. Здобула освіту лише 4 класи.

«У 1935 року, талановиту дівчину помітила київська художниця Тетяна Флеру, коли збирала взірці для виставки народного мистецтва.

У 1936 році Марію запрошують до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Потрапивши на заняття, вона чи не вперше в житті побачила білий папір і справжні фарби. Малювала Марія Приймаченко обома руками – як правою, так і лівою, але ніякої відмінності, якою рукою була намальовано картину, не помітно.

Нажаль в Україні не захищають авторські права сім*ї художниці. Картини Приймаченко тиражуються без відома сім*ї. Також її роботи використовують виробники різноманітної продукції. Серед вітчизняних порушників авторських прав нема тих, кого притягнуто до відповідальності, але нещодавно був відомий міжнародний випадок з плагіатом робіт Приймаченко. (Нижче скопіювала текст з Інтернету про це). До речі, першими запідозрили компанію у плагіаті не українці, а саме фіни, які впізнали роботи української авторки.

----------
"Плагіат картин Приймаченко
В кінці травня 2013 року у Фінляндії вибухнув мистецький скандал, коли завдяки журналістам авторитетного видання «Helsingin Sanomat», стало відомо, що всесвітньо відома фінська компанія «Марімекко», яка виробляє речі для дому (від текстилю до посуду та одягу) з 2007-го року використовує на своїх виробах малюнок, дуже схожий на роботу Марії Приймаченко 1961 року «Щур у дорозі». На картині української художниці, яка зберігається в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва зображено подорожуючу в лісі тварину, яка везе на санях діточок. Малюнок фінської дизайнерки, який має назву «Лісовий народ» відрізняється тільки тим, що на ньому зображені одні дерева без щура.

В Інтернеті можна придбати книги з репродукціями робіт М. Приймаченко

Книга "МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО. Дарую вам сонце"

Альбом «МАРІЯ ПРИЙМАЧЕНКО. Дарую Вам сонце» вміщує понад 100 праць з колекції Запорізького художнього музею.
Марія Примаченко – знакова фігура мистецтва та культури України. Вона відвідувала школу лише 4 роки та все своє життя провела у селі. Але згодом художниця отримала всесвітнє визнання завдяки своїй унікальній візуальній мові, висловленій у формах фантастичних звірів, птахів та квітів

Кількість сторінок 228
М'яка обкладинка
Видавництво: Родовід
Вага книги: 1.0 кг
Мова видання: українська, англійська
-----------

Книга "МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО 100".

Статті, есеї, спогади, публікації, присвячені сторіччю Марії Примаченко

Видавництво: Родовід
Мова тексту: Українська
Кількість сторінок: 200
Обкладинка: М'яка
Вага: 800 грам.

Марина, Дякую!!!! Саме з великої букви, тому що стільки цікавого розповіли (+ посилання на сайти)і головне про все наше -рідне. Нам є чим гордитись, але мало про це знаємо.Чесно кажучи я навіть не знала, що в Україні виготовляють годинники.

Кілька книг про Україну, які хотіла б купити. Один з цих варіантів обов*язково куплю. (Усі ці книги бачила у продажу)

1. Україна: від Трипілля до Русі
«UKRAINE: From Trypillia to Rus» англійською мовою вже є в бібліотеці Конгресу США

Різні імена в давні часи носила ця земля, ії ліси, ріки й рівнини: Кіммерія, Скіфія, Сарматія, Замор`я, Леведія, Дорі, Архейм, Русь, Бори сфен, Данпрастадир, Істр, Тірас, Гіппаніс… Усі ці, часом незрозумілі, а то і взагалі невідомі нині назви було дано у давні часи представниками народів, що жили у нашому Краї. Що стояло за цими назвами, як жили люди, котрі придумали та промовляли ці слова? Десятки тисяч років давньої історії землі, що ії сьогодні називають Україною, були відкриті завдяки польовим археологічним дослідженням впродовж останніх ста п`ятдесяти років. Щороку чимало експедицій шукають і знаходять у цій землі сліди минулих епох і подій. Із таких знахідок і складається мозаїка давньої історії. У книзі представлено ії окремі сторінки, епізоди, які охоплюють період від трипільської археологічної культури (5400-2650 рр. до н.е.) до появи Русі із столицею у Києві (ІХ століття).

2. “Атлас історії України” – перша збірка українських мап від кам’яного віку до сьогодення.

Віктор Гагін, член Національної спілки краєзнавців України м. Буринь
Видавництво: Картографія
Кількість сторінок: 152

http://gazeta.ua/articles/history/_pislya-bagatoh-nevdach-nareshti-vidali-atlas-istoriji-ukrajini/479909

http://www.youtube.com/watch?v=H2LOr7AjcMM&feature=youtu.be
-------

Англомовний варіант Історії України через картографію - "Україна на стародавніх картах. Середина ХVII – друга половина XVIII ст. (атлас репродукцій)" У двух томах
Atlas of Reproductions. Ukraine on Ancient Maps (the middle of the 17th – the second half of the 18th cc)

3. Альбом "Музей історичних коштовностей України"

Museum Of Historical Treasures Of Ukraine: альбом - К.: Мистецтво, 2004. - 463 с.
Мови укр., англ., резюме – рос., фр.

Альбом широко висвітлює наукову та естетичну цінність унікальної колекції Музею історичних коштовностей України - філіалу Національного музею історії України. Експонати музею, відображуючи історію ювелірного та декоративно-ужиткового мистецтва від скіфо-сарматської доби до наших часів, є невичерпним джерелом пізнання світогляду, суспільних відносин, матеріальної та духовної культури племен і народів, які населяли землі сучасної України впродовж багатьох тисячоліть.

Ірина, і я Вам дуже дякую за такі добрі слова і, особливо, дякую за цей пост на форумі.

Дівчата, пишіть про цей пост своїм друзям-чоловікам. Хай Томас плюється отрутою, а ми покажемо СПРАВЖНЮ УКРАЇНУ!

Марина, дякую! Мене дуже зацікавив альбом "МАРІЯ ПРИМАЧЕНКО. Дарую вам сонце" англійською мовою. Я вже дивилася, скільки він коштує. Це шикарний подарунок!

Марина, ще раз дякую!!! Це все дуже корисна інформація, особлива цінність - можна придбати книги англійською мовою.

Ірина, годинники в Україні дійсно виробляються. На фото мій годинник "Політ" з гербом міста Дніпропетровська. Це іменний годинник. Київський годинниковий завод.

Не все на світі продається
і не оцінеш все в грошах.
А як людське гаряче серце
Чи зважиш ти на терезах
Не все, не все міняти можно
Спинись,задумайся на мить.
Є заповідь одвічна Божа
Що краще золота блищить.
.
Шануймо батька,шануймо матір
І нам воздаться теж добром.
Хай буде шана у кожній хаті
І дух сімейства за столом.
"Шануймо батька, шануймо матір" -
Нам каже Біблія свята,
І щастям будемо багаті
На всі часи на всі літа.
.
Слова ці треба повторяти,
Бо в них основа доброти.
Коли не батько і не мати
Чи був би на цім світі ти?
Слова ці треба змалку вчити,
в них світить істина стара:
Коли в добрі батьки і діти
Тоді всім вистачить добра.

Тетяна, дякую за чудовий вірш. А у мене осінній настрій.

Марта ТАРНАВСЬКА

В міському парку пахне рання осінь,
мов дороге настояне вино.
Як не прийняти вересня запросин,
таких же любих, як колись давно?

Несу я в парк свою осінню радість
і зерно зголоднілим голубам:
мені білки і птахи завжди раді —
тут і моя пташина голуба.

Приплив екстазу заливає груди,
неначе повінь золотих листків:
прекрасними усі здаються люди,
і світ увесь — немов великий спів.

Пташину щастя пробую піймати
і сиплю сіль на пишний білчин хвіст,
щоб радість дня навіки заховати —

та день, мов мить, що у майбутнє міст.

То була пісня Арсена Монастирського.

А це вже власний вірш. Чи не нагадує він вам ситуацію на сайті))

Висить на нитці павучок:
Маленький, легше пуху.
І ось до нього на гачок
Втелющілася муха.

Малий від щастя зомліва,
сусіда з заздрощів в розпуці...
Та не второпать їм, овва! -
На них начхати мусі!

Мій журавель, блакитноокий красень,
Летиш у вирій... Геть летиш... Прощай.
В чужих краях смарагдовіша зелень,
Солодша сіль, тепліший сніг, святіший Рай...
В криниці не вода - вино червоне...
Та над вином калина не росте! Про теє знай,
Що добре тільки там, де нас немає.
Ті верби, що над ставом пам"ятай.
Ти пам"ятай про розкіш золотого поля,
Про пташку в небі і її чаріний спів.
Мій журавель, летиш у вирій... Злая доля
Розлучить нас. Та я здолаю гнів.
Наснагу буду черпати в Любові
До Батьківщини, у людській красі.
Кохати буду - не скорюся долі.
Прости, мій журавель. Прощай. Лети.

Тетяна, це постріл в ціль. Точніше неможливо сказати. Будемо вчитися не звертати увагу на мух і павуків, тому що, слава Богу, життя наповнене фарбами і світлом.
Так Ви виявляється поетична натура! Я от все думаю, ну як же вони виходять - вірші? У мене не виходять ...

Як тут рветься душа!!!! Я скопіювала цей вірш. Дякую, Тетяна! Ви чудова жінка!

Пошматоване серце болить і пече,
І від болі тієї ніде не втечеш,
Бо осколки кохання мою душу ятрять
І немає можливості долю вблагать.

Відчай крила розкинув, пазурами шкребе,
Смуток тихо хлюпоче, поглинає мене.
Я б воліла забути, та нема вороття.
Замість щастя та радості - біль, каяття.

Десь на самому денці надія бринить
Що вціліле кохання може ще задзвенить
Кришталевою чаркою та по вінця вина.
Бо надія останньою, кажуть, вмера.

Солв"їною піснею моє щастя співало,
Росянистой волошкой до сонця всміхалось.
Та не вічне кохання - все на світі мина...
Гіркоту полинову має пам"ять моя.

Кришталеве кохання - дзенькіт битого скла,
І пекучими слізьми горе очі з"їда.
Десь далеко за обрій лине мій журавель
І не видно, не чути його тужних пісень.

Таню,знiмаю капелюха перед Вашим талантом!Мабуть, Ви дуже пристрасна жiнка.Але менi хочеться побажати Вам цiлющого спокою.Хоч " всi ми прагнемо Любовi,чи юнi,чи немолодi.Усi ми,як листки вербовi,на темнiй iсумнiй водi".

Дуже глибоке почуття ...

Прочитала ці слова:
"Солв"їною піснею моє щастя співало,
Росянистой волошкой до сонця всміхалось.
Та не вічне кохання - все на світі мина...
Гіркоту полинову має пам"ять моя."

і згадала:
"Забудь тут пам'ять про нещастя, прийми щастя віще.
Якщо ти щасливий, стань ще щасливішим".
Ці слова за наказом графа Потоцького були висічені у Софіївському парку в гроті, який люди прозвали гротом щастя, теперь всі загадують тут свої бажання ....
Виявляється стати щасливими нам заважає пам'ять про нещастя... і щоб стати щасливим зараз, потрібно відшукати в собі пам'ять про щастя - така формула...

Дiвчата,як тут з Вами гарно!Душею з Вами вiдпочиваю!Забуваю,чого й спрвдi на сайт прийшла)))

Всім чарівним україночкам і козакам бажаю великого і взаємного кохання!

Михайло Хома(DZIDZIO) для Вас http://youtu.be/CL24V4_JL6o